У відчайдушних спробах змінити цей світ на краще
Ти черпаєш сили, звідки не зрозуміло.
А тебе критикують байдужі та ще й ледачі,
А ти посміхаєшся й знову берешся за діло.

Ти не нарікаєш на долю, на час та епоху.
Живеш не учора й не завтра. Сьогодні. На повну!
В той час, коли хтось від байдужості криється мохом, 
Ти гори звертаєш та любиш життя безумовно!

Ти любиш людей, які творять, будують, вірять.
Ти знаєш на ділі, як звести палац з руїни.
Аби пожинати - спочатку треба посіять!
Ледачим - диван. А нам - квітучу країну.

... Читать дальше »

Раніше з моря з синіми губами,
А зараз простирадло й шелест хвиль.
Що це? Взросління відбулося з нами?
Манила глибина, а зараз міль.

Ти був у морі вільним і сміливим,
А зараз сонце душу залива.
Та кукурудзу любиш, як любила.
Все ж так блищить на сонці пахлава!..

І як ми умудрились все змінити? 
Той час неначе в морі потонув...
Та швидко нас повернуть наші діти
В той час, коли так любиш глибину!

Світлана Фоменко, 2019 рік