Байка «Свині такі свині»

Далеко на фермі, де звірів багато,
Хазяйство хотіли облаштувати.
Конюшню нову, огорожу, курник...
І вирубати у дворі чагарник.

Корові нарешті купить апарат,
Хоч трішки подвір'я своє підлатать,
Щоб господарством пишались в окрузі.
То плани серйозні, погодьтеся, друзі!

І кошти збирати жильці почали.
І грошики всі до комори несли.
Корови своє молоко продавали
Та грошенят назбирали немало.

Кінь тягне плуга з ранку до ночі,
А баранам шерсть стрижуть покоротше.
По три яйця кожна курка несе!
Палке до роботи хазяйство усе!

Усі мали ціль благородну одну -
Добре поповнити спільну казну.
Та свиням в багнюці подобалось жити.
Всі «мані» рішили вони поділити.

Вони ж то не чули про совість і честь!
Ох, свині, коли ж ви уже «нажретесь»?
І гнали з подвір'я свиней батогами!
А сла ... Читать дальше »

Про що я мрію, чого боюся?
Я вірю в Будду або Ісуса?
Я забарилась чи зволікала?
Чого завжди мені буде замало?
Про що читаєш в моїх зіницях?
Чи все розкладено по полицях?
Коли тремчу, то скажи від чого?
Чи не багато в гріхах святого?..
Що змусить очі мої мокріти?
Які сьогодні люблю я квіти?
Чого жахаюсь, до чого лину?
Яке ім'я я дала б дитині?
Якого кольору моє небо
І чи багато для щастя треба?
Про що співаю в ванній кімнаті
Та що хотіла б в собі поміняти?

Перелік довгий та безкінечний,
Та й в нас життя, а не просто вечір.
Мене цікавить сьогодні одне - 
Чи знайдеш ти у мені мене.

... Читать дальше »

Цікаво, яку історію будуть учити онуки мої...
Ким вона буде написана, хто будуть чужі, хто свої?
Цікаво, з якого ракурсу висвітлені події,
З заходу чи зі сходу тенденції нові навіють.
Цікаво, хто перепише, скільки разів і як...
Чи стане ворог героєм, без доказів, просто так?
Чи будуть забуті дати, омиті кров'ю людей?
Чи будуть тоді карати за думку і за ідею?
Кого вони будуть згадувати й писати з великої літери...
Про кого читатимуть в книгах, кого вважатимуть лідером?
Поставимо цілі вище!
До вас, українці, говорю я!
Хай добре про нас напишуть,
Бо ми - це вже їхня історія!

... Читать дальше »

А может вам хотелось, как она? 
Судить ее вам точно не советую! 
Когда порвалась на душе струна, 
Она решила перепеть пропетое. 
Не разрыдалась, рухнув на колени, 
А с новой силой заново запела. 
Вы, в силу своей зависти и лени, 
Себе признайтесь, вы б так не сумели. 
Прислушалась, а песня-то другая -
Другой мотив и новые мурашки. 
Не верите? Ну я вас умоляю! 
Вы просто не из тех, кто верит в сказки! 
Вам осудить хотелось? Осудите!
Для вас она давно в имунитете. 
И, сами знаете куда, потом идите)
А ты... Ты будь счастливей всех на свете!

Світлана Фоменко, 2016 рік

Мамо, я сьогодні випускниця.
Плани грандіозні на життя.
А майбутнє майорить та кличе...
І назад немає вороття.

Тато, не піду я вже до школи,
Вже чекає нас новий маршрут.
Знаю, уявить не міг ніколи,
Що так швидко діти підростуть.

Рідні мої, бачите, доросла!
Хоча знаю, в пам'яті у вас
Ті дитячі мої довгі коси,
Той цікавий безтурботний час.

Вчителю, усе що ти посіяв,
Щедрим урожаєм проросло.
Знаю, що не менше нас ти мріяв,
Щоб в житті нам хороше було.

Друзі, що пройшли цей шлях зі мною,
Я щаслива, бо я маю вас.
Як би не змивало час рікою, 
Не забуду рідний серцю клас.

Світе, я сьогодні випускниця!
То ж мені дорогу ти осяй!
Хай усе задумане здійсниться.
Вдячна школі! Рідна, прощавай!

... Читать дальше »

У кожного свої кордони, 
Свої межі, свої границі. 
Хтось бачить щастя в простому,
Хтось просить води напитись.

Хтось хоче, як птах літати
І долі людські вершити.
Комусь достатньо стояти
І не згортати, а тліти.

В чиїхось масштабах ти крапка,
А в інших - всесвіт без меж.
Комусь потрібна краватка,
Годинник, портфель, кортеж.

Комусь все ж достатньо хліба...
(Хоча кому я брешу?)
Декому мало неба!
Декому в кайф парашут.

Комусь завеликі ґрати.
Хтось мріє свободу відчути,
Хтось хоче просто мовчати,
А інший бути почутим.

Ти можеш жити, як хочеш.
Кордони свої роширяти.
Тільки дивись людям в очі.
Чужих меж не смій чіпати.

Я піду за тобою. Веди.
Та спочатку скажи - куди.
Не піду я, заплющивши очі.
Маю розум уже недівочий.

Я віддам тобі все. Бери.
Від коріння і до кори.
Тільки ти віддавай навзаєм.
Що було твоїм - то моє.

Я тобі скажу все. Мовчи.
Поки я нічия - ти нічий.
Може, плани твої й грандіозні,
Загубити себе в них можна.

Ти засмучений. Я сміюсь
Спробуй мозок з'їдати комусь.
Та забудь про амбіції кляті!
І не смій мене приручати.

Світлана Фоменко, 2019 рік

Вірш «Я думала» про кожного з нас

(те, що ми собі придумали, не є істиною)

Я думала, що кохає.
Він зрадив і не моргнув.
Я думала, що питає,
Та відповіді не чув.

Я думала, той нудний!
Ні, змусив мене сміятись!
Про цього - що він святий,
А він так зумів прикидатись.

Я думала, вона вперта,
Та ми віднайшли компроміс.
Здалося мені, що відверта, 
Та мала мільйон таємниць.

Я думала, чесність в ньому...
Брехня проросла на ній.
Я не довіряла чужому, 
А він йшов за мене у бій.

Я думала, розумом бідний.
Він цінну дає пораду.
Я думала, що він рідний,
А він нападає ззаду.

Я думала... По-другому
Все ж ясність приносе час.
Не ваша, моя вина в тому,
Що думала інше про вас.

Світлана Фоменко, 2019 рік

Якби в людях я розбиралася,
Може б, якось раніше збагнула:
Тебе зрадить - з ким посміхалася,
Справжній вовк у ягнячій шкурі.

Той, кому ти протягував руку,
Радий скинути тебе в прірву!
Буде кидати в тебе багнюку.
Тобі руку оту відірве...

Ти за успіх платити готова?
Знай, про тебе полізуть плітки.
Тобі заздрять, будь напоготові:
Є у шкурах ягнячих вовки.

Світлана Фоменко, 2019 рік

Байка про левицю

Зібрались якось в Африці тварини, 
Поговорити та попліткувати...
Для радості не віднайшли причину,
Та й почали на долю нарікати.

Сказав жираф, що шия дуже довга,
Що з нею важко бігти й розганятись.
Слон засмутився, що ногами човга,
що ноги, страх як, важко підіймати.

Сказав верблюд: з горбами так незручно.
Пантера не любила чорний колір,
А мавпи прокричали дуже гучно,
Що довгі руки - то страшенне горе.

Так носорогу заважає ріг.
Собі удав хотів би довгі ноги.
Літати крокодил чомусь не міг,
Хотілося поскаржитися Богу.

Левиця якось осторонь стояла,
Та зграя вся на неї гнів пустила:
Якби була левицею мовчала б,
Ти нею народилась. Пощастило!

Вона повільно обійшла всю зграю,
Та сильно дала відповідь левиця:
Була б я зайцем, сумнівів не маю,
Залишилася б я для вас царицею!

Мораль:
Якщо тобі раптом зда ... Читать дальше »