Кажи мені, мамо, слова що зігріють,
Що заспокоять та сили дадуть.
ЗНАЙ, ВДОМА ТЕБЕ ЗАВЖДИ ЗРОЗУМІЮТЬ.
ЗНАЙ, ВДОМА ТЕБЕ ЗАВЖДИ ЛЮБЛЯТЬ І ЖДУТЬ.

Ти в серці дитину свою завжди носиш,
Там полум'я віри незламно горить.
Я ВІРУ ВПЛІТАЮ В ТВОЇ ДОВГІ КОСИ,
ВОНА НЕ ЗАЛИШИТЬ ТЕБЕ НІ НА МИТЬ.

Як духом наповнити те що, порожнє?
Боротися краще чи голову гнуть?
ЯКЩО ЗА ДОБРО, ТО БОРОТИСЯ МОЖНА!
ЯКЩО ЗА СВОЄ, ТО НЕЗЛАМНОЮ БУДЬ!

А може майбутнє пророчити вдастся?
Кого я зустріну та що мене жде?
ТЕБЕ НАРОДИЛА Я, ДОНЮ, ДЛЯ ЩАСТЯ!
ВОНО НЕОДМІННО ДО ТЕБЕ ПРИЙДЕ!

Я дякую, мамо, за все що я маю!
До тебе за словом прийду знов і знов.
ПРО ЩАСТЯ ТВОЄ ЗАВЖДИ БОГА БЛАГАЮ!
ХАЙ ГРІЄ ТЕБЕ МОЯ ВІЧНА ЛЮБОВ.

Світлана Фоменко, 2019 рік