Усі учасники «Я – весна»

 

Ведучий 1: Доброго вечора, шановні друзі!

Ведучий 2: Доброго вечора, любі наші жінки!

Ведучий 1: Наше свято ми присвячуємо тим, до кого звертаємося в радості і печалі - нашим бабусям, матерям, сестрам - берегиням нашого роду!

Ведучий 2: Ми дякуємо вам за вашу доброту, за щирість і ласку, за вашу любов до нас.

Толік:

Сьогодні у світлому залі
Під поглядом теплих очей
Ми вас, наші мами, вітаєм
Від імені вдячних дітей!
 

Альоша К.:

Ви — добра подруга в дорозі,
Ви — співу ніжне джерело.
Завжди: у радості й тривозі,
Відчуєм ваших рук тепло!

Альоша У.:

Хай дзвенить повсюди пісня
Для найкращих наших мам!
Ми за все, за все на світі
Щиро дякуємо вам!

Вокальний ансамбль «Апельсин» «Веселка»

Неллі Зубатенко «Моя бабусенька»

 

Ведучий 1: Матуся… ми любимо її ласкаві, умілі руки, її вірне і чуйне серце, в якому ніколи не згасає любов.

Ведучий 2: І скільки б не було нам років, п’ять, десять, п’ятнадцять чи двадцять, нам завжди потрібна мама. І чим більша наша любов до неї, тим радісніше і світліше життя. Мама – наша опора і надія, окраса нашого життя і справжнє щастя! Увага на екран!

 

Відеокліп від гурту «Вільні» «Мама»

Олександра Мадай «Птица вольная»

Танцювальний колектив «Мрія» «ЛОЛ»

 

 

 

Ліка: Ой, Марійко-ученице,

Ти куди біжиш така?
Що розпатлані косиці,
Забинтована рука,
Чом коліна, як на сміх,
Визирають із панчіх,
А на синьому жакеті
Білий ґудзик, як горіх?
Ксюша: Не розпитуйте дарма,
Бо хіба ж я знаю?
Третій день себе сама
Навіть не впізнаю!
Забруднився комірець,
Загубився гребінець,
Всі підручники з портфеля
Перебрались на стілець!
Кіт нитки загнав під ліжко
(для кота котушка - мишка),
Поки я шукала їх.
От що вийшло із панчіх!
Ну й попала я в біду,
Що нічого не знайду...
Ми й котлети з братом раз
Їли так, не смажені...
Ліка: Та що ж сталося у вас?
Ксюша: Мама у відрядженні.

Сніжана Нагорна «Матусина Казка»

Виступ гурту «Дивоцвіт» Новоандріївського СБК

Ульяна Кошова «No stress»

Танцювальний колектив «Апельсин» «Таночки»

 

Наталія Біляєва:

Я прежняя, но всё-таки не та,

Я больше не боюсь ни трудностей, ни боли.

Я больше не сломаюсь никогда!

Не сдамся просто так, без боя!

Врагам в лицо - смеюсь! Вам не сломать...

Вам не сломать меня, и лучше не пытаться.

И если вы хотите воевать...

То так и быть, но до конца сражаться!..

Но мне уже, поверьте, всё равно...

Я вам не нравлюсь? - это не смертельно.

Нет, это даже очень хорошо!

Я всем вокруг быть другом - не хотела...

Ведь друг - не тот, кто улыбается тебе,

А за спиной... да в принципе не важно,

Друг - тот, кто не предаст в беде

Друг никогда в поддержке не откажет.

А те, другие, якобы друзья,

Они где были в трудную минуту?

Когда я в помощи нуждалась, и ждала.

Ну, где они, когда мне было трудно !

Я не берусь ни осуждать, ни обвинять,

Я для себя давно уже решила...

Я поняла, что в этой жизни каждый сам

И я - сама, и это мне по силам!

Я всё смогу! Я знаю, всё смогу!

Преграды на пути мне не помеха!

И если буду падать - поднимусь!

Я не боюсь ошибок и насмешек!

Идти вперёд, назад не возвращаясь!

Бороться, не сдаваться, побеждать!

И выполнять, всё то, что обещаешь!

Ну а врагов своих - уметь прощать...

Марія Ольшанська «Я жива»

Каріна Іщенко «Мовчати»

Валерія Андрющенко «Perhaps»

 

Ведучий 1: Друзі, усі ми знаємо, що після мами нашою найріднішою жінкою у світі є бабуся. Тож сьогодні ми вітаємо усіх милих і добрих бабусь зі святом весни!

Ведучий 2: Квітніть, дорогенькі, на білому світі,

як ті троянди пишні, і хай же вам сонечко сяє привітно, квіти всміхаються рясно, а роки хай будуть щасливі й прекрасні!

 

Марія Кірякулова «Пісня про бабусю»

Сім’я Пархоменко «Танець»

Каріна Іщенко:

Я егоїстка? Мабуть, ви праві.

І я, бувало, думала про себе.

Тримає час гріхи мої нові,

Коли старі ще відмолити треба.

Я Лицемірка? Що ж, можливо, й так.

Життя навчило маски одягати.

Щоб викупити спокій на п’ятак

Доводилося інколи брехати.

Я надто горда? Вперта, як віслюк?

Якщо і, так, не вам мене судити.

Я від повчань втомилась і наук,

А ідеально не навчилась жити.

Бездушна я? Жорстока і черства?

Ну що іще там? Це усі провини?

Я визнаю, були й мої слова

Бездушними, жорстокими, черствими.

Були й дороги інколи криві.

Бувало, й зло лишалося за мною.

Я егоїстка? Мабуть, ви праві...

Та я й не прикидалася святою.

Як бачиш, я — не подарунок долі.

Терпи таку, або втікай щодуху,

Поки ще ми не з’їли пуда солі

І світ не встиг замкнутися наглухо.

... Свавільна, гостра, не терплю розлуки.

Я, мабуть, від природи трохи з перцем.

Дивися сам, до кого тягнеш руки,

Щоб потім не хапатися за серце.

У нас з тобою дуже різні мови.

Чи можна їх в єдину об’єднати?

Повір мені, повір мені на слово:

Тобі не вдасться бурю покохати!