Дійові особи:

Козак Чуб – багатий і розважливий, але ледачий він і не легкий на підйом.
Оксана — дочка Чуба. Про неї на селі говорили, що вона капризна, як красуня.
Коваль Вакула — силач і паруб’яга хоч куди.

Гриць – друг Вакули.

Солоха — мати Вакули. Ех, добра баба! — говорили про неї статечні козаки.
Дяк — Осип Никифорович. Він хоч і не козак, але і теж не уник чар незрівнянної солохи!
Кум Панас — йому рішуче все одно, чи сидіти удома або тягнутися з дому.
Одарка і Марічка — подруга Оксани.

Цариця Катерина – поважна і велична особа.

Фрейліни Цариці – придворні красуні.

Ткачиха і Триндичиха – подруги-пліткарки.

І звичайнісінький Чорт!

Дія перша

(Гриць, Одарка, Оксана, Надія, Вакула, Чорт)

Автор: Минувся останній день перед Різдвом. Прийшла зимова ясна ніч. Місяць пишно виплив на небо посвітити добрим людям та всьому мирові, щоб весело було всім колядувати та Христа прославляти. Мороз брався дужче, зате кругом було так тихо, що за півверстви чулося, як рипить мороз під чобітьми. Ще жоден гурт парубоцький не проявлявся попід вікнами; тільки місяць зазирав крадькома до хат, мовби виманював дівчат, які прибиралися та чепурилися, щоб хутчій повибігати на рипучий сніг.

На сцені: дві хати ( зовнішній вигляд), тини, вдалині видніються замети із обрисами хатин, силует церкви, над одним із наметів – великий яскравий місяць. Чути пісню. Виходить молодь із звіздою. Танцюють, співають.

Спільний танець Гриця, Оксани, Одарки і Надії «

Гриць: Тихше, тихше, замовкніть на мить! Бо до ранку не розберемося!

Оксана: Ото, і вже до ранку!

Одарка: А ніч минає.

Марічка: Як сироті женитися, то й ніч мала!

Гриць: З порожніми мішками різдвувати будемо!

Заходить Вакула

Оксана: О, Вакула! Чи це ти? Гляньте, як вирядився на свято! А замурзаний який! А мішків скільки…

Гриць: Здоров, ковалю! Погуляй з нами, Вакуло!

Вакула: Здоров! Давно не бачилися!

Одарка: У людей свято, а ти все при роботі.

Вакула: Поспішаю, ще діла багато.

Оксана: Ніяк із кузнею своєю не розпрощаєшся. А , може, поспішаєш до якоїсь чорнобрової?

Марічка: Йди до нас, ковалю! Вибирай, котру, бачиш, скільки нас!

Музика, дівчата стають навколо Вакули, кружляють у танку. Оксана стоїть осторонь

Одарка: І не дивиться на нас. Що йому ми…

Марічка: Подавай йому , бач, Оксану!

Вакула: Прощавайте, хлопці. Поспішаю…

Гриць: Ми колядувати тебе чекаємо! За міхоношу будеш…

Одарка: Та горно роздмухай – ми до тебе грітися забіжимо!

Молодь вибігає зі сцени

Автор: Молодь побігла колядувати. Мороз все дужчав. А в одній хаті з комина посунув дим і хмарою пішов по небі, а разом із димом вилетів Чорт, якому остання ніч зосталася блукати на білім світі та під'юджувати на гріхи добрих людей. (Дим, музика)

Чорт: Погрієтеся ви в мене, ох погрієтеся! Недаремно я в цю останню ніч перед Різдвом ощасливив своїм візитом цей хутір поблизу Диканьки! А що, цієї ночі я вже, ох, і розгуляюся! Всім покажу, де раки зимують. Поквитаюся з усіма, хто глумився з моєї персони.. Та найбільше Вакулі! Ох і  насипав солі мені він на хвоста коваль! Хто його за руку смикав, хто заставляв малювати страшний суд, де наді мною знущаються, принижують мій гонор і, як ганчірку, викидають із пекла?! Подумати, чорта з пекла! Тільки б моя любка Солоха не забарилася, ми з нею знатна кумпанія. Побіжу до неї і подарую їй ось цей чудовий місяць (краде місяць і вибігає зі сцени).

Дія друга

(Чуб і кум Панас)

Чуб: Куме, я отето думаю, може ми рано пошлі?

Панас: Чого рано? Дяк аж за мельницьой живе, поки дійдем, так все з’їдять і все вип’ють.

Чуб: Хех, я їм вип’ю! Труби горять! Однако жалко, куме, шо наша горілка закончілась.

Панас: Як то закончілась?

Чуб: А отак – тут немає, тут закончілась і тут нету.

Панас: Б’юся об заклад, куме, шо єсть у нас іще горілка.

Чуб: Ах, ну шо ж, давайте. Єжели у нас горілка іще єсть, тоді я вас, куме, до дякової хати у вивернутом кожуху довезу. А єжелі нет, то ви меня, ідьот?

Панас: Ідьот… А вот про оцей бутиль, куме, ви і забули.

Чуб: Про какой?

Панас: А ось про етот.

Чуб: Про цей точно забув. Ну шо, куме, давайте вип’єм з вами.

Панас: Ну, за удачную дорогу до дяка (п’юють).

Чуб: Ну шо, куме, пішли до дяка.

Панас: Ні, куме, поєхалі. Тільки давай до Ткачихи заїдемо по горілку. Бо вдруг у дяка закінчилася… (Панас сідає до Чуба на спину, ідуть зі сцени)

Дія третя

(Оксана, Вакула, Одарка, Гриць, Надія)

Автор:  Отак козак Чуб з кумом Панасом попленталися до дяка на гульню. Тепер погляньмо, що робить, сама зоставшися, його дочка-красуня. Оксані не минуло ще й сімнадцяти, а вже мало не по всьому світі, і по той бік Диканьки, і по цей бік Диканьки, тільки й мови, що про неї. Парубки гуртом проголосили, що кращої дівки й не було і не буде ніколи на селі. Оксана знала й чула все, що про неї мовилося, і вередлива була, як кожна красуня.

Оксана: І чого це надумано славити про мене, буцімто я гарна?  Брешуть люди, я й зовсім негарна! Хіба, може, й справді чорні брови та очі мої, такі гарні, що вже інших і на світі немає? Та й яка краса у цьому кирпатенькому носі, і в щоках, і в губах? Буцімто гарні мої коси? Ой! Інший злякався б їх увечері: вони мов довгі гадюки, переплелись та обвилися круг голови. Я бачу тепер, що й зовсім не гарна! Ні, таки вродлива! Ой, яка вродлива! Диво дивне! Яку ж радість дала б я тому, кому буду жоною! Як же милуватиметься мною мій чоловік! Він і пам'ять стратить! На смерть зацілує.

Вакула   (прошепотів, увійшовши тихо ): От так дівчина – і чваниться вона не так, щоб дуже. Може з годину яку стоїть, вдивляючись у дзеркало, надивитися не може, ще й вихваляє себе вголос!

Оксана: Таке-то, парубки! Чи я ж вам до пари? Погляньте-но на мене, як я павою виступаю; сорочка в мене червоним шовком вишита. А стрічки на голові! Вам і довіку не бачити пишнішого брузументу. Цього всього накупив мені батько, щоб посватав мене найкращий хлопець у світі.

Оксана  (сердито, побачивши коваля): Ти чого прийшов сюди? Може, хочеться, щоб випровадила за поріг лопатою?  Ви всі майстри до нас підсипатися. Миттю пронюхаєте, як батьків удома немає. Е-е-е, знаю вас!

Вакула: Не гнівайся на мене! Дозволь хоч поговорити та поглянути на тебе.

Оксана: Хто ж боронить – говори й дивися!  (Сама ж розвертається до дзеркала)

Вакула: Дозволь же мені коло тебе й сісти!

Оксана: Сідай.

Вакула: Ясочко моя, зоре моя, Оксано, дозволь же поцілувати тебе!

Оксана: Ще чого захотілося! Йому як мед, то вже й ложкою! Геть від мене, в  тебе руки шорсткі від заліза. Та й сам ти димом пропах. Мабуть, геть  чисто вимастив мене сажею.

Вакула: Не любить вона мене. Їй усе забавки; а я стою перед нею, мов дурень той, і очей не можу одвести. І все так-о стояв би перед нею, і повік не зводив би з неї очей! Я її так люблю, як ніхто на світі не любив і не любитиме ніколи.

Оксана: А дівчата чогось не йдуть усе... Що воно за знак? Давно б час колядувати.  Мені вже нудно стає.

Вакула: Господь із ними, моя кралечко!

Оксана: Овва! З ними, певно, прийдуть і парубки. Ото заведеться гульня! А скільки-то вже сміховини всякої наплетуть, тільки здумати!

Вакула: То тобі весело з ними?

Оксана: Та вже ж веселіше, як із тобою…  Ага! Стукнув хтось, чи не дівчата з парубками?

Гуркіт у двері та голос: "Відчини". Дівчата із мішками вдерлися до Чубової хати, обступили Оксану.

Одарка: Оксано, привіт! Годі вдома сидіти нудьгувати! Ходімо на вулицю! 

Автор: Галас, регіт, балаканина приголомшили коваля. Всі наввипередки хапалися оповісти красуні якусь новину, викладали з мішків та хвалилися паляницями, ковбасами, варениками, що вже чимало наколядували. Оксана, здавалося, була аж надто щаслива та радісна, щебетала то з тією, то з тією і реготалась не вгаваючи. А потім і заспівала.

Пісня Оксани і танець дівчат

Оксана: Еге, Одарко!  У тебе нові черевики? Ой, які ж гарні! Ще й із золотом! Добре тобі, Одарко, у тебе є кому все купляти, а от мені ніхто не добуде таких ловких черевичків.

Вакула: Я тобі добуду такі черевички, що мало яка й панночка носить (зіскакує з місця, кидає об землю шапкою).

Оксана: Ти? Цікава б я знати, де ти дістанеш такі черевички, щоб наділа я на свою ногу. Хіба принесеш ті самі, що носить цариця?

Дівчата: Бач, яких забажалося!

Оксана: Будьте ви всі за свідків, якщо коваль Вакула та принесе ті самі черевички, що цариця носить, то от вам слово, що вийду зараз за нього заміж.

Гриць (заходить до хати):  Привіт, дівчата, які ви гарні та веселі, ходімо на вулицю в сніжки грати та колядувати!

Всі, окрім Вакули, сміючись і танцюючи виходять

Вакула: Смійся, смійся! Я й сам сміюся з себе! Думаю, та ніяк не збагну, де це дівся розум мій? Вона мене не любить — що ж, Бог із нею! Ні, годі, час покинути ці дурощі.

Дія четверта

(Панас, Чуб з компанією та Ткачиха)

Автор: А тим часом козак Чуб з кумом і компанією блукаючи селом, йшли до дяка на вечорниці. Та й не забули завітати до Ткачихи за горілкою.

Панас і Чуб стукають до Ткачихи у вікно

Панас і Чуб: Відчиняй!

Ткачиха: Так, шо такоє? Каму не спітся в ночь глухую?

Панас: Це ми, твої шанувальники.

Ткачиха: Шо там за шанувальники? Шо надо?

Чуб: Угадай!

Ткачиха: Шо ж я буду вгадувать як та дурочка?

Панас: Вгадай!

Ткачиха: Ну шо, ну калядувать пришли?

Чуб і Панас: Не вгадала.

Ткачиха: Неужелі свататься?

Чуб і Панас (сміються): Не вгадала!

Ткачиха: За горілкой?

Всі: Дааа! (забігають до хати)

Ткачиха: Так, стоп. Руками нічєго не мацать! Хотя…

Пісня і танець «Горілка»

Дія п’ята

(Солоха, Чорт, Дяк, Чуб, Вакула)

Автор: А в цей час в хаті у прекрасної Солохи.

Грає весела музика, на сцену виходить Солоха та починає мести

Солоха: От і свято , а в хаті неметено. І Вакула десь запропастився. Певне знову заглядає за тією вертихвісткою Оксаною… (ставить мітлу присідає на лаву). Ох літа мої молоді, злетіли мов птахи.. Он і син виріс… за дівчатами очима веде. А я сама самісінька.. От якби ж то хоч якогось жониха до рук прибрати…

Чути стукіт у двері. Солоха закриває образи, а потім гукає зайти чорта

Чорт: От, Солохо, дарую тобі цю прелєсть (дарує Місяця) і посєму дозволь припасти зефірно до твоєї рученьки…

Солоха: Тю-тю! Що за женихання?

Чорт: По-французькому це «лямур», по-німецьки – «лібе діх»!

Солоха: Це не «діх», а просто сміх!

Чорт: Ох, Солохо, якщо ти не відповіси мені взаємністю, то ось точно, як водиться,  вкорочу собі віку: кинуся у воду, задавлюся, (хапає себе за горло) а душу відправлю прямісінько у пекло!

Солоха: Чи сказився ти! Заспокойся! (хоче його поцілувати).

Танець і пісня Солохи і Чорта

У цей час до хати крадеться дяк, стукає у двері.  Солоха і чорт бігають по хаті, шукають, куди б заховати Чорта

Солоха: Ось, лізь у мішок! Добре, що Вакула забув винести.

Чорт: Фу, там же, пардон, вугілля, сажа!

Солоха: Та тобі ж до сажі не звикати, лізь, кажу, не до церемоній! І  нічичирк там!

Нарешті Солоха пхає його у мішок. Йде та одчиняє двері

Солоха: Проходьте Осипе Никифоровичу.

Дяк: Здравія та благодєнствінного житія на многія та благія літа.

Солоха: Спасибі Осипу никифоровичу!

Дяк: Не ожідалі ?А?

Солоха : Ну що ви Осипу Никифоровичу…

Дяк: Ко мне сьогодні должна була собратися кумпанія: пан Чуб, козак Панас, кум і прочіє достойниє лица, но стихія воспрєпрятствовала тому і я полагаю шо сіє к лучшему… А що це у вас, велiколєпная Солохо?

Солоха: Як то що? Рука, Йосипе Никифоровичу

Дяк: Рука! Хе - хе-хе! «А це що у вас, дражайшая Солохо?

Солоха: Ніби не бачите, Йосипе Никифоровичу, шия, а на шиї намисто.

Дяк: Гм! на шиї намисто! хе! хе! хе! Намисто то намисто , але що он там…

Чуб (за дверима). Вiдчиняй швидше, Солохо!

Дяк. Ой, Боже мой, сторонняя особа! Що ж це буде, як застануть особу моєго званія?.. дiйде до батюшки (знову чується стукіт). Стукають, їй – богу, стукають! Ой, сховайте мене куди – небудь. (Стукіт.Відчини!) Мать пресвятая царіца небесная спрячьте меня Чудеснейшая Солохо Ради господа Бога, спрячте…(Відчини! Стукіт) Стучат, спрячте Хріста раді (Солоха пхає його у мішок)

Дяк: Акі во чрево кітове.

Чуб. Здорова будь Солохо! Ти, може, не чекала мене, га? Може я перебив… може, ви тут і розважалися з ким – небудь! Може, ти кого – небудь сховала вже, га! (сміється)

Солоха: Ну що ви таке кажете пане Чуб, проходьте, будьте ласкаві.

Чуб: Не ображайся, то я так до слова. Ну, Солохо, дай тепер випити горілки. Я думаю, в мене горло замерзло від проклятого морозу. І не дійшов я додому до Дяка на вечорниці! Як здійнялася хурделиця, чуєш, Солохо, як здійнялася… Ото задубіли руки: не розстебну кожуха! Як здійнялася, як закрутило снігом…(хоче випити аж чути стукіт в двері)

Вакула: Мамо, відченіть!

Чуб: Та тож Вакула… Слухай, Солохо: куди хочеш сховай мене; я нізащо у світі не хочу потрапити на очі цьому чортовому синові! Солоха ховає Чуба, заходить Вакула

Вакула: Мамо, а чого лежать тут оці мішки? Чи колядувальники забули?

Солоха: То таки забули. Займися цим, віднеси їх кудись, а то ти дивний якийсь ходиш, сам не знаєш чого хочеш (накидає хустку та виходить).

Вакула: Невже не виб'ється з голови моєї ця негідна Оксана? Не хочу думати про неї, а воно все думається, і як навмисно про неї саму тільки. Чого це так, що думка проти волі лізе в голову? Що за чорт, мішки якісь важкі! Оце наколядували молодь гостинців...

Весь текст сценарію додати неможливо. Кого цікавить продовження, пишіть на пошту Olena.Konyushok89@gmail.com, я вишлю.