Сценарій вистави за п’єсою

Михайла Старицького “За двома зайцями»

         Доброго вечора, шановні глядачі! 14 лютого українці відзначають День всіх закоханих. Ми щиро вітаємо вас із цим святом! Бажаємо кожному з вас великої, взаємної і щирої любові! Кохайте і будьте коханими!

         Сьогодні у нас незвичайний вечір! Ми презентуємо театралізовану виставу «За двома зайцями». Ця комедійна п’єса написана ще у 1883 році українським драматургом Михайлом Старицьким. У ній розповідається про те, як легковажний цирульник, Свирид Голохвостий, вирішує вигідним шлюбом виправити своє матеріальне становище. Сподіваючись на свою привабливу зовнішність і «вченість», Голохвостий починає залицятися одразу до двох дівчат, але народ знає: за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш.

У 1883 році відбулася прем’єра вистави у Києві. Комедія мала великий успіх і вже не сходила з репертуару українського театру.

         У 1961 році на екрани вийшов фільм, знятий по мотивам п’єси Старицького. Автором сценарію та режисером-постановником  був Віктор Іванов. Фільм полюбився глядачам. І для багатьох він є улюбленим.

Сьогодні ми пропонуємо до вашого перегляду нашу вільненську версію комедійної п’єси Михайла Старицького «За двома зайцями»! Надіємося, що вам сподобається! Тож підтримайте оплесками наших акторів! Ми починаємо!

Ведуча. Ця невеличка історія відбулася не так давно, півстоліття тому на Кожем’яцькій вулиці Києва. Отже, ми зробимо подорож у минуле. Нехай старенькі згадають, а молоді на вус намотають. Отже, уявіть собі генделик у центрі Києва. Свирид Голохвостий з друзями відпочивають.

ДІЯ І

Голохвостий і друзі сидять у кафе. На сцені виступають дівчата

Танець «Канареєчка»

Голохвостий. Шампанського!

Тарас. Усім шампанського!!!!!

Дмитро. Так, усьо!

Голохвостий. Шо «усьо»?

Ілля. Усьо! Шампанського уже нема!

Іван. А між іншим грошиків уже теж нема!

Голохвостий. Як уже нема?

Тарас. «Як»! Випили ж, закусили!

Голохвостий. Та ви що, хлопці! Ще й опечатали мій салон красоти і банкіру я купу грошей должен.

Андрій. Нічьо, ось одружишся з багатою, і, як кажуть, в дамках.

Дмитро. І справді, немало зараз шикарних кралечок. Ось Галя, дочка Софії Лимарихи. Просто конхветка.

Голохвастий. Так,  дівка нівроку. Але ж без приданого…

Ілля. Грошей хочеш, то женись на  Сірковій Проні. Дівчина, скажем так, не перший сорт, але ж багата!

Голохвостий. Я давно об етом думаю. Гори воно все синім пламенєм, женюсь: на Галіній красоті і на Пронькиному багатстві. Тим паче, що за доню Проню Сірки дають аж десять тисяч.

Андрій. Свіря, ну Пронька ж такая поганая!

Голохвостий. Як жаба!А я куплю собі хорошого мила і буду відмивать після неї губи.

Іван. А чи захоче вона?

Голохвостий. Захоче!

Тарас. А чи сподобаєшся ти їй?

Голохвостий. А кому ж я не сподобаюсь? Дивіться: честь імею рекомендовать сєбя: Свирид Петрович Голохвастов, собствєнной персоной. Мадмуазель, банжур ля колєсон мерсі пепсі трі пардон. Ну не рвіть моє серце, рішайте судьбу мою нещасную. Прошу у вас руку і серце. Повірте, Сіркові гроші будуть наші!

Ілля: Або Сіркові кулаки на твоїй пиці!

Голохвостий. А у меня есть редкий дар – всегда могу, всегда могу держать удар!

Танець «Редкий дар»

ДІЯ ІІ

Автор: І відразу пішов Головастий свататися до Проні.

Голохвостий. Банжур, мадемуазель, моє серце розпалилось, як щипци, пока я дошол до вас.

Проня. Мерсі, мосьє.

Голохвостий. Честь імєю рекомендовать себя: Свирид Петрович Голохвастов, собствєнной персоной.

Проня. А я вас десь бачила!

Голохвостий. Не вдівітельно, мене весь Київ знає, я люблю з образованими людьми в проходку ходить.

Проня Прокоповна, а какоє такоє понятіє ви про амур імєєтє?

Проня. Я смерть люблю такі романи про любов, щоб як смола кипіла.

Голохвостий. Проня Прокоповна, про любов краще самим роман завесть. Дозвольте вас спитать, яке понятіє ви про мене імєєте?

Проня. Що ви про ето допитуєтесь? Мені конфузно. Я ж баришня.

Голохвостий. Ну і што, що баришня. Ето нічого.

Проня. Я і понятія в етом дєлє не імєю.

Голохвостий. Не переживайте, я імєю понятіє.

Проня. Хіба ви не знаєте, як безневинній дівиці стидно.

Голохвостий. Так без етого все одно не обійдеться, колись придьотся.

Проня. Не говоріть мені про любов, ето шкандаль.

Голохвостий. Нєт, я буду говорити про любов, я ж того, в вас влюбльон. Що ви про ето скажете?

Проня. Мерсі. Мені та жутко це слухати, шо аж серце тьопається.

Голохвостий. Хай тьопається, хай. Моя кукушечка (обнімає, збирається поцілувати)

Проня. Е ні! Спочатку зробіть мені предложеніє. Приходітє к нам.

Голохвостий. Я боюсь ваших родітєльов.

Проня. Хм, родітєльов! Як я скажу. Так і буде!

Голохвостий. Ну то хорошо! Ви пока рішайте вопрос з родітелями, а я за цвєтами збігаю.

Голохвостий виходить

Проня. Папа, мама! Хімка!

Христя. Га!

Проня. Не гакай! Мама! Папа! (обдивляється їх) шо ви со мной дєлаєтє: говорити як треба не вмієте, вдіватись не вмієте, в хаті сама простота.

Сірчиха. Так простота не гріх.

Проня. Сєводня в меня будєт благородній кавалєр, может сватати буде.

Сірчиха. Ах! (сплескує руками).

Проня. Мама, папа йдіть готуватись, Христя, а ти прибери в хаті і підготов шампанскоє.

Батьки і Химка виходять

Проня. Как прінять? Сидя, льожа. Книжка гдє моя книжка? Химка, де моя книжка, ота з бібліотеки?

Христя. Так ви самі її мені віддали, щоб пироги загортати.

Проня. Ух (замахується).

Чути гавкіт собаки

Проня. Он! Христя, йди прийми панича. (напівлягає)

Христя. (Виходить). (До Голохвостого) Баришня уже лягли і просять.

Входить Голохвастий

Голохвостий. Мій нижайший привіт тому, хто в етом дому. А найперше вам, Проня Прокоповна.  Горю, палаю од щастя, созєрцая вас.

Проня. А! Це ви! Банжур! Мамєнька, папєнька. Виходьте, пан Голохвастов прийшли.

Входять Сірки

Голохвостий. Честь імєю рєкомендовать себя: Свирид Петрович Голохвастов, собствєнной персоной.

Сірко. Приємно бачити розумного чоловіка. (збирається обніматися, але Сірчиха його зупиняє). Так ви вже того цилюрню не тримаєте?

Проня. Папенька, я вам вже говорила: палікмахерская.

Голохвостий. Не палікмахерская, а салок красоти. Я комерцією займаюсь, у меня пудри, парфуми – кури не клюють.

Сірко. Так на такий товар грошви треба – страх.

Голохвостий. Ну так грошви у мене не перещитать. Мені весь Хрещатик должен. Мадам, месьє я переговорил з вашою великокрозумной дочкой і скоропостіжно предлагаю їм руку і серце, і вони согласни. Благословіть ето безумноє предпріятіє.

Сірко. Як наша дочка, так і ми.

Сірчиха. І я скажу так.

Проня. Я согласна!

Танець «На душе переполох»

Голохвостий. Тогда поклоняюсь вам низенько, і непогано скорєє б вєнчаніє. А про другіє вєщі, позвольте прислати сватов переговорить.

ДІЯ ІІІ

Галя і подружки, пізніше Голохвостов і Лимариха

Автор: А тим часом в хаті у Галі.

Галя: Ох, дівчата, так хочеться закохатися! І щоб по-справжньому і на все життя!

Настя: То що тобі мішає?

Наталка: Он Петро, Микола, Степан, Василь…

Галя: Ні, ні, ні! Не все так просто! Мама вчила, що серце має обрати!

Подруги: Мати каже правду.

Танець «Мати каже правду»

Автор: Не пройшло й години. Галя йде до магазину. І тут таке трапляється.

Голохвостий і Галя

Голохвостий. Чудєсной кралєчке прівєт! Честь імєю рекомендовать себя: Свирид Петрович Голохвастов, собствєнной персоной. Я рад з вами втречатся! Не лякайся, кукушечка, я не з'їм.

Галя. Пустіть! Я закричу і покличу на допомогу!

Голохвостий. Кричи! Я такого про тебе наговорю що..

Галя. За що?

Голохвостий. За то, моя ципципочка, що як побачив тебе, так просто пропадаю з того часу. Люблю, мон амур! Не віриш? Візьмі пістолет і прострели грудь мою!

Галя. Та нехай інші стріляють!

Голохвостий. А мені не треба другіє!

Галя. Пустіть, ій –Богу, закричу!

Голохвостий. Я озолочу тебе, я багатий!

Галя. А мені золота не треба!

Голохвостий. Як не треба? Всім треба!

Галя. Пустіть мене!

Голохвостий. Ну хіба я паганий? Ну подивись! Полюби мене, а то я удавлюсь.

Танець «Не вижу в жизни»

Підходить Лимериха.

Лимериха. Галка!

Галя. Мамо!

Лимериха. Паничу! Добігілась, голубко!

Галя. Мамо, я його не знаю!

Лимариха. Не знаю, а як же! Знаю я вас! Куди, куди панич да я тобі за доньку всі очі видряпаю.

Галя. Мамо, не треба!

Лимариха. А ти не заступайся! Ану  геть додому! Куди? Втекти хотів?

Голохвостий. Мадам, не смикайте!

Лимариха. Щоб я та такого вертихвоста не втримала!

Голохвостий. Мадам не шкандальте, люди ж побачать.

Лимариха. Нехай бачать, знають!

Голохвостий. Я багатий! Я вам заплачу!

Лимариха. А щоб ти не діждав, щоб я за доньку гроші брала! Люди!

Голохвостий. Тихіше!.

Лимариха. Навіщо зводиш її з розуму?

Голохвостий. Щоб я лопнув, якщо зводив!

Лимариха. Сама бачила, як обнімались і цілувались!

Голохвостий. Слухайте сюди, ми любимось з вашою донькою!

Лимариха. Бреши кому-небудь іншому, знаю я вас, паничів!

Голохвостий.  А я не панич, я простий міщанин і Галю люблю!

Лимариха. Любиш? Тоді сватай!

Голохвостий. Будь ласка, хоч зараз! Тільки відпустіть!

Лимариха. Е ні, відпущу, тільки ти мені присягни. Їж святу землю!

Голохвостий. А може, тут собачка, навіщо це.

Лимариха. Добре, присягнеш мені на церкві. Говори «нехай мене покарають всі печерські святі, нехай мене накриє великий лаврський дзвін, якщо брешу»

Голохвостий. Нехай мене покарають всі печерські святі, нехай мене накриє великий лаврський дзвін, якщо брешу.

Лимариха. Ось тепер вірю! Тільки, голубчику, за моєю Галею нічого нема.

Голохвостий. А на што мнє. Мені свого досить. Дім на Хрещатику, дача, і потом салон красоти строю.

Лимариха. Тоді домовились, бути весіллю. Тільки не подумайте тікати – я і в Полтаві знайду!

Голохвостий. Боже мій, влип так влип.

ДІЯ ІV

У домі у Сірків іде підготовка до весілля

Сірчиха. Ось і дочекалася ти свого свята. Поз’їжджалися родичі всі! Навіть банкір приїхав!

Проня. Сиділа, сиділа і висиділа. Какой он милий, модний, образований – как огурчик. Я з ним на Хрещатику такою  павою сяду. Да всьо ж по-модньому, по-хранцузьки. Смерть, как я влюблєна. Аж горить всєрьодке. Гдє он?

Танець «Хочется»

Гавкають собаки, заходить Голохвостий.

З ним його друзі, банкір, хлопці, Христя.

Сірко. Ось передаю вам нашу дочку із рук в руки. Дєті мої, паруйтесь один з одним, як сказано в Святому писанні. Сьогодні ви муж і жена, а завтра сам бог не скаже вам, чим ви будете. Ми не дивлячись на її ангильський характер (Сірчиха починає голосити) – циц! – жили добре, чого і вам бажаємо.

Проня. Хватіт папа! Хватіт мама!

Сірчиха. (голосить) Ой донечко, моя донечко!

Гавкають собаки. Забігає Лимариха.

Лимариха. Стійте! Стійте! Злодійське весілля!

Сірчиха. Сестра!

Сірко. Софія Пилипівна!

Лимариха. Хотіли вкрасти мого зятя! Ось вам (Показує кулак).

Сірки. Якого зятя?

Проня. Шо за шкандаль?

Лимариха. Люди! Він заручився з моєю Галею.

Голохвостий. Господа. Ето сумашедшая з больніци.

Проня. Тьотя! Ви шо здуріли? Хочете мого женіха забрать?

Лимариха. Дурепа ти, дурепа. Він же посватав тебе через гроші.

Танець «Сумасшедшая семейка»

Голохвостий. Я не допущу такого шкандалю! Мадам (до Софії), покиньте поміщеніє!

Лимариха. Ах ти пройдисвіт! Навіщо ти морочив моє дитя, якщо не думав брати. Навіщо золоті гори обіцяв?

Банкір. Золоті гори? Так він мені не одну тисячу винен.

Голохвостий. Ето пакльоп, Проня, послухайте, ето пакльоп!

Проня. Ви божились, що любите, а ви осрамили мене на весь Київ, на всю улицю. Не за ваші салони я шла, я  ж по любві, а ви…

Голохвостий. Я же…Проня Прокоповна, ето же очень і очень.

Проня. Вон цирульник!

Сірки. Вон!

Голохвостий. Я пойду, дважди просить себе не заставлю. Що витріщились? Якби я був багатий, то хіба пішов би у ваш свинарник? Я знайшов би на Хрещатику таких баришень, а не сватався б до вашої паганої Проні!

Сірко. Дайте мені його хоч за горло потримать!

Банкір. Шановний господін Голохвостов! Нема у тебе тепер не любві, не грошей! Прошу до мого банку (дає мітлу) – отрабатувать свій долг!

Лимариха: Ну шо друзья! Не вийшло сьогодні весілля не у Сірків, не у моєї Галі! Але ж не пропадать їді! Не отмітили свадьбу, так отмітимо День Святого Валєнтіна!

Фінальна пісня «Гуляночка»