Сьогодні вітер, дощ, гроза і шквали
Залишили всіх нас без інтернету.
Була малою, часто так бувало.
Моє дитинство безтурботне, де ти?

Ми грали у квадрат і у Панаса...
І темряви боялись зовсім трошки.
Там тістечка робила мама наша,
Щовечора наш тато брав гармошку.

Згадалося субже і вибивний,
І печена картопля на городі.
Ти їв її замурзаний такий,
Але в душі чистесенький та й годі.

Коли бабуся напече млинців
І молока домашнього у чарку,
Коли дідусь у балці сотворив
Під прапором пікнік. Ми їли шкварки!

Ми у ставок заходили тихенько,
Але дідусь жартуючи завжди,
Нам камури кидав до нас близенько!
Був вереск від холодної води!

Немає світла. Темно. Посміхаюсь. 
Бо в спогадах світліше, ніж у день.
В той час я дуже часто повертаюсь, 
З сестрою там співаємо пісень.

Сьогодні ми співаємо так само.
Сестра моя навчилась випікати
Ті тістечка точнісінько, як в мами!
Так само на гармошці грає тато!

Дитинство, ти не зникло й не пройшло.
Ти колосишся золотою нивою!
Ти те, що в мені щедро проросло
Для того, аби я була щасливою!

Света Фоменко, 2019 рік