Я буду жити, бо в мене дiти. A їх так любить моя душа. Підніму руки, бо в мене внуки, Що до бабусі завжди спішать. Знайду я сили, щоб сестра радiла - З дитинства вiримо ми в дива... Я буду жити, бо в мене дiти, Бо я потрiбна, бо я жива!
Світлана Фоменко, 2018 рік