Я сьогоднi живу в Україні, 
Бо колись ви пiшли на вiйну 
Захищати мою Батькiвщину, 
Заплативши високу цiну. 

Я сьогоднi в футбол можу грати 
I любити дитинство своє. 
Бо нас є кому захищати. 
Ми спокiйнi, бо ви у нас є. 

Я сьогоднi iду до школи, 
I я вмiю життю радiти 
Ви все зробите, щоб нiколи 
Не страждали, не плакали дiти. 

Я сьогоднi дiтей навчаю, 
Що країна у нас одна, 
Що героїв своїх вона має, 
Що в надiйних руках вона. 

Я сьогоднi вiршi читаю 
Про вiйськове важке буття… 
I Всевишнього я благаю, 
Зберегти вам усiм життя. 

Я спокiйно можу заснути 
В цей важкий для країни час. 
Коли виросту, хочу бути 
Сильним, мужнiм, схожим на вас. 

Всiм, хто зараз нас захищає, 
Ми подяку свою шлемо. 
Нехай доля вас оберiгає, 
Ми пишатися будемо 

Вашим подвигом, вашою силою, 
Що наш дiм захистити змогли. 
Ми живемо сьогоднi щасливо, 
Бо ви щастя для нас зберегли!

Світлана Фоменко, 2018 рік