Якось весною ворона 
Вдягнула на себе корону, 
Всіх прийнялася учити -
Як жити.

Звернулася до солов'я:
Пісня глуха твоя!
Тай почала навчати
Кричати.

Ще плавать учила качок
Біля глибоких річок:
Та треба ж ось так пірнути!
Й тонути.

Вчила собаку служити,
Двір від біди сторожити,
Як злодій іде до хати -
Мовчати.

Працю мурахам привила:
У колективі сила.
Тільки труду навчила,
І з'їла.

Вчила коня пахати, 
Відпочивати і ржати.
Якщо є якісь неполадки -
Бий задки.

Бджіл ненароком зустріла,
Теж їм на вуха підсіла.
Вчила збирати нектар
З хмар.

До білочки завітала,
Її до зими готувала:
Несла до дупла з терпінням 
Каміння.

Ворона втомилася дуже.
Всім допомогла. Небайдужа.
Та тільки ворона схоже
Не може:

Як соловей співати,
Ниряти, нектар збирати,
Служити, робити діло,
Не вміє.

Якщо хтось вас хоче навчити,
А сам це не може зробити,
Це, будьте упевнені в тому, 
Ворона.

Ти все на собі показуй,
А потім вже людям розказуй.
Якщо ти пустий як чарка
Не каркай!

Світлана Фоменко, 2019 рік