Байка про левицю

Зібрались якось в Африці тварини, 
Поговорити та попліткувати...
Для радості не віднайшли причину,
Та й почали на долю нарікати.

Сказав жираф, що шия дуже довга,
Що з нею важко бігти й розганятись.
Слон засмутився, що ногами човга,
що ноги, страх як, важко підіймати.

Сказав верблюд: з горбами так незручно.
Пантера не любила чорний колір,
А мавпи прокричали дуже гучно,
Що довгі руки - то страшенне горе.

Так носорогу заважає ріг.
Собі удав хотів би довгі ноги.
Літати крокодил чомусь не міг,
Хотілося поскаржитися Богу.

Левиця якось осторонь стояла,
Та зграя вся на неї гнів пустила:
Якби була левицею мовчала б,
Ти нею народилась. Пощастило!

Вона повільно обійшла всю зграю,
Та сильно дала відповідь левиця:
Була б я зайцем, сумнівів не маю,
Залишилася б я для вас царицею!

Мораль:
Якщо тобі раптом здалися
Кращими долі чужі,
Знай! Мало родитись левицею!
Треба буть левом в душі!

Світлана Фоменко, 2019 рік