Друзі, сьогодні чергова довга історія про діяльність та бездіяльність місцевої влади щодо розвитку культури у нашому селі.
26 жовтня з посади музичного керівника Вільненського СБК звільнилася Карина Ищенко. У нас не було конфлікту. Просто Каріна вирішила спробувати себе в іншій сфері, і ми щиро бажаємо їй успіху! З 13 листопада, як завжди з боєм, на її місце прийнято Дарья Доценко. Молоду талановиту вільненську дівчину, яка має бажання працювати і я впевнена, що у неї все вийде. Чому "як завжди з боєм"? Тому що будь-яка наша ініціатива сільським головою Польченком О. М. рубається під самий корінь. Наприклад, цього разу він не хотів приймати Дашу на роботу, бо у неї маленька дитина, немає спеціальної освіти або раптом вона захоче десь навчатися. По-перше, щодо дитини, то це порушення прав людини і дискримінація жінки, по-друге, при прийомі на роботу у сільський будинок культури ніхто не вимагає диплома про спеціальну освіту (у мене в самої його немає, я педагог за дипломом і це не заважає мені прекрасно виконувати свої посадові обов'язки), по-третє, Даша вже має вищу освіту, а якщо вона захоче ще кудись поступити і навчатися, то це її законне право! Додам, що для того, щоб Дашу все ж таки голова прийняв на роботу, я ходила до нього двічі, один раз сама, другий - з командою. Між цим була ще телефонна розмова з ним, після якої я думала, що мене вже нічого не здивує, але я помилялася) Читайте далі)
З 19 листопада я знаходжуся у декретній відпустці. З 20 листопада Світлана Фоменко переведена на посаду директора Вільненського СБК, Дар'я Доценко - з 27 листопада на посаду художнього керівника, посада музичного керівника СБК стала вакантною і залишається такою до сьогодні, бо сільський голова не вважає доцільним її заповнювати. Тобто роботу, яку раніше ми робили утрьох, тепер дівчата мають робити удвох, бо йому так хочеться.
У нас є людина, яка 12 років працює на громадських засадах у нашому будинку культури ді-джеєм. Це Сергей Усенко (Serhii Usenko), який був клубі до нас, який пройшов весь шлях з нами. Для нього БК, як і для нас, це другий дім. Саме я відповідала за озвучування усіх заходів, працювала під час концертів і репетицій за музичною апаратурою. І Сергій ідеально зможе мене у цій справі підмінити. Я впевнена у ньому на 1000%.
Але голова проти брати будь-кого на посаду музичного керівника. Спочатку ми розмовляли усно, питали чи проти він конкретно Сергія, на що отримали відповідь: "ні, мені всі люди рівні". Потім Света Фоменко, вже як директор СБК, написала письмове звернення на голову з проханням прийняти Сергія на роботу, заяву додали. Через 5 днів отримали таку відповідь: "заповнення вакансії музичного керівника Вільненського СБК вважаю недоцільним". Все. Без посилань на якийсь закон, без аргументів і пояснень. Між рядків читаємо - працюйте удвох, мені все рівно, що вам важко, на вас сільрада зекономить кошти, бо зарплата ж не виплачується третій творчій одиниці, і взагалі "така моя думка".
Мене голова взагалі виганяв з приймальної зі словам - цитую дослівно: "ти болієш, іди лічісь". Розмовляти він буде, бачите, лише з директором СБК. Я сказала, що я тут як депутат сільради і маю право знаходитися при цій розмові, бо мені небайдуже, що буде з клубом за моєї відсутності.
Письмова відповідь голови, звичайно, нас не задовольнила. Тому я написала депутатське звернення до народного депутата України Дмитро Лубінець, в.о. голови Волноваської РДА Ольга Людвігівна, голови Волноваської районної ради Валерія Лубінця, начальниці відділу культури Волноваської РДА Яна Конарєва з інформацією про те, що сільський голова села Вільного своїми діями перешкоджає розвитку культури, народної творчості населення, самодіяльних колективів Вільненського СБК і так далі... Знаю, що народний депутат та районні керівники небайдужі і прагнуть допомогти. Чекаємо на відповіді. Цим же людям голова не може відповісти, що просто недоцільно.
Хоч я на лікарняному знаходжуся вже третій тиждень, жодного разу не залишилася вдома і щодня ходжу на роботу. Бо переживаю, не можу покинути дівчат, не вирішивши цю ситуацію, душа моя неспокійна. Адже я майже 9 років вкладаю всі свої сили у розвиток вільнеської культури, розвиток талантів молоді, дітей, народної творчості, розквіт нашого будинку культури і зараз не можу все кинути напризволяще.
Ця ситуація загострена з 19 листопада. Скільки за цей час разів ми були у сільраді, я збилася рахувати. Бо ми там майже щодня зранку. Але поки що результатів мало. Вчора, коли голова черговий раз довів мене до сліз, ми зрозуміли, що мало просто сидіти і чекати. За ініціативою групи самодопомоги "Вільні" вирішили влаштувати громадські обговорення, щоб розказати людям, як голова вболіває за село. Поширили оголошення в соцмережах, запросили батьків наших артистів. Подзвонили депутатам сільради і запросили кожного персонально. Обіцяли прийти майже всі, прийшло 4 (це зі мною) з 12. Мені, як депутату сільради, взагалі не зрозуміла позиція моїх колег. Депутатів обирають люди! І вони перед людьми звітні. Ми не маємо права відстоювати лише свою думку. Депутат - це людина, яка представляє ІНТЕРЕСИ НАСЕЛЕННЯ в органах місцевого самоврядування. І ті, хто вчора не прийшов на спілкування зі своїми виборцями, чиї інтереси відстояв?...
Звичайно, ми запросили на діалог з громадськістю сільського голову. Він відразу сказав, що не прийде і "якщо я в чомусь винен, то накажіть мене". Дивна позиція, враховуючи те, що він вважає себе королем і на 100 відсотків правим у даній ситуації. Якщо ти впевнений у собі і тобі нічого боятися, то навіщо ховатися? Прийди і поговори з людьми, які довірили тобі свій голос на виборах. Ти ж перша особа у селі. Ти маєш бути всім, як батько. Не прийти до людей - це, як мінімум, вияв неповаги і прекрасна демонстрація свого відношення до села. "Я люблю не своє Вільне, я люблю свою зарплату".
Всі, хто вчора був, дізналися про цю ситуацію. Багато хто пропонував різні варіанти рішень. Це був конструктивний діалог про те, як місцева влада "виживає" молодь з села, тим самим губить майбутнє Вільного.
Сьогодні зранку Сергій і Свєта знову ходили до сільради. Сергій написав нову заяву про прийом на роботу. Чекаємо нової відповіді від голови, відповіді на мої депутатські звернення. Продовжуємо ходити на роботу, готуємо новорічну програму, продаємо лотерейні квитки, завтра їдемо виступати на районному заході... І не опускаємо руки! Бо якщо ми здамося, то легше точно не стане. Не допоможе район, є обласна влада, звернемося туди. Врешті-решт, сільський голова - не Бог, не вічний, він не може творити, що йому вздумається нескінченно! І закон на нашій стороні. Нам і нашим дітям жити у Вільному! І ми будемо боротися за його розквіт до останнього подиху. Не здамося ніколи! І ви не здавайтеся.
|